Тібор один з небагатьох, хто відзначився при житті так, що навіть після смерті отримав милость самого Диявола. Той зробив так, що його підданий, який колись був римським імператором Тиберієм, став рівнею справжнім чортам, що живуть у пеклі…

На нашій wiki  про Тібора є стаття, де написано, хто ж він, власне, є такий. А ще так звані “Турецькі хроніки Тібора”, де простежуються його доля та пов’язані з ним події.

…Ти прочиняєш важки двері і робиш декілька кроків, звук яких губиться серед старих кам’яних стін. Ти прекрасно розумієш, що ти непроханий гість, але назад дороги немає.

Кілька кроків і зустріч з господарем невідворотна… Що буде потім ти намагаєшся не думати, бо не може бути, щоб, в такому непривітному дому міг жити хтось із доброю вдачею… Ще кілька лунких кроків… Але твої побоювання не справджуються. Певно, дім порожній, думаєш ти з полегкістю. Переводиш дух і тут помічаєш господаря… Він сидить у розкішному кріслі і пильно спостерігає за кожним твоїм рухом… Його чорні очі наче пропалюють тебе наскрізь… Ти хочеш кричати, але крик холодними лещатами охоплює горло і ти не можеш вимовити ані звуку… а тоді прокидаєшся…

 

Велика подяка Михайлу Войчуку за візуалізацію, бо саме він у ролі Тібора.