Книжковий Арсенал ’24

…На будь-який ярмарці є такі люди, які книжок не купують, а просто ходять і спілкуються.
Коли є час, я охоче підтримую розмову з такими відвідувачами, бо здебільшого це старі, яким завжди бракне спілкування. Так було і на цей раз.
До нашого стенду підійшла літня жіночка і стала розповідати про своє бачення біблійних історій. Я особливо розмову не підтримувала — не люблю, коли цю тему просувають люди, не обтяжені потрібними знаннями. Але жіночка виявилася наполегливою.
— А знаєте, во всьом мире за всьо время било два правитєля — євреі, і адин із них — сейчас у нас, в Украіне! — промовила стара, і я сильно пожалкувала, що дозволила їй на довше затриматися біля нашого стенду. — Ну да, нам сільно повєзло, — радісно повідомила вона.
— А що, вам було погано жити до того як прийшов ваш “правітель”? — якомога спокійніше спитала я.
— Ой, канешна. Вот кагда била Тимашенка, мнє тагда ні на что не хватало.
— А тепер, що, червону ікру ложками їсте?
Жінка оживилася, її очі заблищали.
— Ну что ви, я ікру никагда особо не любила, а вот борщик са сметанкаю я теперь каждий день кушаю. І гуманітарку каждий день вожу домой на тележке! Єслі би не вайна і Зєлєнскій, то нічєго етого у мєня би нє било!
Зрозуміло, далі терпіння моє луснуло. Я скерувала стару в напрямку руского корабля, але суто в цензурних виразах, а потім, коли вона пішла, подумала, що от прямо зараз мені випало побачити людоїда — ні, не людожера з казки, а людо-їда, який харчується життям інших…