Відгуки та інтерв’ю
Зворотній фото-зв’язок від читачів:
Надія Николаєва
Фото робили для себе. Але я під таким впливом від Книжкової Країни [книжковий івент в Києві ’24]! Розумієте що то таке, коли ти приходиш на годинку, а потім виявляється, що ти тут ходиш, спілкуєшся, дивишся вже 5 годин? ))
Це було щастя! і так – я хочу ще!!! хоча б раз на рік! але можна й два!
Люди, які взяли участь, люди, які зробили це дійство, організували весь цей двіж з книжками, івентами, локаціями й люди, що прийшли, і привели дітей.. Ви прекрасні!
А українська! ні у кого не було проблем, все ок!
Всього дві фотки [одна з них] — з Вікторією Цибульською, чудовою письменницею і людиною. Просто щаслива була з нею познайомитися вживу (а яка мила дівчина їй допомагає? Навіть я була у захваті, що казати про дітей).
Так, ще було багато зустрічей. І несподіваних знайомств. Час просто кудись зник. Так буває, коли ти знаходишся в потрібному наразі для тебе місці.
Всіх обіймаю і передаю вам промінчики світла, добра і щастя, які ми отримали на Книжковій Країні!
Надія Марущак
Сьогоднішній ранок теж потішив творчою феєрією! До Всесвітнього дня книги та авторського права, який відзначитимуть 23 квітня, в гості до нас завітала письменниця Вікторія Цибульська.
Світ книжкової творчості чарівний та захопливий, тому дива трапляються просто в нас на очах, і персонаж з творів авторки «матеріалізувався» в бібліотеці ім. П. Тичини! Пані Вікторія пише (у тому числі) книжки ранобе – японські романи з ілюстраціями, стиль яких нагадує кадри з аніме — тож «анімешна» героїня Малуша неабияк здивувала й зачарувала наших юних гостей, вихованців-другокласників Спеціалізована школа 65 м.Києва.
Письменниця також подарувала бібліотеці кілька своїх книжок, які вже пішли в обробку, тож зовсім скоро їх можна буде взяти на руки в бібліотеці ім. П. Тичини!
Никита Хуповой
Я купив ваше ранобе “Там, де немає тіней” і воно настільки мені сподобалося, настільки мене надихнуло, що я вирішив написати та видати своє.
Оксана Мушка
Ми попередню книжечку [Там, де немає тіней] вже кілька разів перечитали.
І цю частину [У полоні тіней] дуже чекали))) Особливо син) Дуже дякуємо за Вашу працю!!! Це чудовий вклад в освіту та культуру!
Олена Литвин
Справжня магія — відкрити посилку і зустріти їх. Відчуття – “Ось торт, весь твій!”
Яскрава обкладинка — пригоди. Колір сторінок — от як має бути.
Карколомне поєднання: роман-ранобе з українським наповненням.
На сайті видавництва є можливість завантажити розмальовки по книзі.
Тож, знайомимося Вікторія Цибульська “Там, де немає тіней” та “У полоні тіней” — нова якісна література для підлітків.
Наталія Сергіївна
Продовжуємо марафон читання в рамках Черкаський книжковий фестиваль [відбувся 2021року]. Чи вистачить мені сил на 42 книги це хтозна, а от чудернацьку дилогію українського фантасто-фентезі осилила!
Ранобе “Там, де немає тіней” та “У полоні тіней” — well done!
Вперше натрапила на історію про козаків-характерників з ілюстраціями у японському стилі. Авторка лайт-новели втілила свій задум у цікавій формі та з динамічним доповненням: за посиланням чи QR-кодом можна роздрукувати повноцінну книгу-розмальовку за сюжетом роману
Враження: це підліткова література яка зараз на часі! Читати легко і цікаво, відразу поринаєш у атмосферу української доби часів козацтва. Герої чесні та доброзичливі, історія кохання палка та старомодна, справжня чоловіча дружба, дрібка магіі серед білого дня і …. паралельні світи, вирій душ, заклинання, перевтілення, двобій добра і зла…
Чесно, перша частина мене дуже захопила.
А скільки колоритної української кухні на сторінках роману: “…вареники із сиром… запашні, духмяні, щедро политі вершковим маслом та сметаною”, а чого вартує “шпундра, що мліє у плиті”, а “гречані галушки зі шкварками”, “борщ, що від учора став смачнішим”…
Смачна кухня здобрена чарівними історіями і книга, що впливає на всі органи чуттів!
Надія Крутікова
Книга буде цікава і для дітей, і для дорослих, читається на одному подиху.
Oleksandr Vorobiov
Спасибі, сподобалися книги та продуманість супутнього мерчу (особливо помпончики на закладках). Одеса за автентичність та завершені фан-всесвіти! 
Світлана Качуровська
Як добре, що ми живемо у світі, де є тіні! Бо там, у далекому Вирії, у світі потойбіччя та жорстокої боротьби за цинічне існування, нелегко вижити… навіть, якщо ти Тібор чи Вук. Та для відважних козаків немає перешкод, і ціна – смерть за кохання та слово справжнього чоловіка… Тепер я знаю Малушу не лишень зі світлини, бо це тепер моя найулюбленіша героїня ранобе. Так, так…це дуже цікаве поєднання українського колориту в японській лайт-новелі.
Я із вухами поринула у невідомі світи. Вушка Малуші – дівчини-лисиці, я би із радістю одягла, бо так вона мені імпонує зовні і душею…
Книга витончена, читати – саме задоволення!!!! Дякую авторці за твір та знайомство на Одеському міжнародному Корнійчуковському фестивалі дитячої літератури та фестивалі “Зелена хвиля”!!!!!!
Yuliya Yarosh
Вчора сталася епічна подія. Я відкрила для себе, що українська фентезійна книга може мене захопити настільки, що не встала, доки за вечір не прочитала! І вночі потім мені снилися чудові сни)
Величезна вдячність автору Вікторія Цибульська і її казковій історії «Там, де немає тіней»❤️Для мене назва цієї книги — тепер ім’я книжковій захоплюючій ейфорії! З нетерпінням чекатиму продовження).
Книгу від душі рекомендую і дітям, і дорослим.
Мар’яна Вербицька
Чудова книжка! З захопленням прочитала! І про любов вона!
Портал zn,ua
Цікавий також дебютний твір української письменниці Вікторії Цибульської “Там, де немає тіней” у форматі ранобе — японської лайт-новели. Це історія про те, як в одному з боїв Хотинської війни молодий хлопець Назар переміг чорта, котрий на той час служив турецькому султану…
Ток-шоу «THE WEEK» від 1 червня 2019 на Прямому каналі
(див. з 48:15)
Booktuber Gulbanu Bibicheva
(обережно, спойлери ☺)
Програма “Книжкова полиця” на каналі «Перший Західний»
Інтерв’ю з Арією Лев
спеціально для спільноти Міцурукі (Amanogawa — Аніме українською)
1. Чому ви обрали для свого роману саме форму ранобе?
З самого початку не було й гадки про те, що це може бути ранобе.
Макс якось сказав, що має ідею ВН (візуальної новели) про звичайного хлопця із сьогодення, який завдяки дивним подіям потрапив у потойбіччя, і якщо мені таке до вподоби, то попросив написати сценарій до сюжету. Я погодилась. Але для створення ВН потрібна команда та гроші, і тоді хтось із друзів сказав, що кошти можна дістати, вигравши ґрант. Але там умова — проект повинен бути пов’язаним з українською культурою. “О’кей!” – сказали ми і стали думати далі. А що тут багато думати, коли уся справжня українська історія асоціюється з козацькою державою, з якою рівною мірою рахувались європейські монархи та східні правителі! Саме початок ХVII століття — ознаменувався вельми успішними походами козацького війська під проводом гетьмана Петра Сагайдачного, який з незмінним успіхом отримував перемоги і над Туреччиною, і над Московією, але війна 1621 року під Хотином стала останньою битвою великого гетьмана…
З подій цієї війни і починається розповідь.
Таким чином, сюжет нашої візуальної новели перемістився на 400 років у минуле і разом з цим з нього випарувався наш початковий головний герой, поступившись місцем молодому козаку-характернику та його друзям…
які, на відміну від сталого уявлення, не мали засмальцьованих чубів, оголених торсів та незмінних шароварів. І виявилось, у цьому ми анітрохи не погрішили проти істини, бо як свідчать історичні джерела, червоні шаровари – то була лише парадна форма, довгі чуби мали заслужені воїни поважного віку, а голий торс – то взагалі було табу, бо козаки були людьми вельми віруючими та вважали за гріх оголювати тіло.
Робота закипіла: створювалась основна сюжетна лінія, розписувався по поличках синопсис, розраховувались витрати, але… ґрант ми так і не виграли. Проте я вже так захопилась сюжетом, що було дуже шкода його кидати і поступово сценарій візуальної новели перетворився на художню книгу, яка мала риси історичного фентезі. А так як в нас з Максом вже були певні напрацювання щодо вигляду героїв вн-ки, то ми подумали – а чим це не концепти ілюстрацій для книги? Так і вийшло ранобе.
2. Вам особисто, мабуть, до вподоби манґа-стиль малювання?
Так, дуже до вподоби і моя улюблена — маловідома манґа “Продавець магії Рома”.
3. Чи одразу планувалося взяти за основу сюжету протистояння чорта і козака-характерника?
Як тільки думки стосовно сюжету перекинулись до подій сивої давнини, одразу пригадались українські народні казки. А там, як ви знаєте, усілякої містики хоч ґреблю гати! І виявилось, деякі наші казкові герої мають свої східні аналоги.
4. Як постали образи диявола-людини Тібора, хлопця-кота (неко-куна по-анімешному) Хведя, лісової чаклунки Малуші та інших героїв?
Образ Тібора стоїть трохи осторонь міфології, як такої і базується у першу чергу на історичній постаті римського імператора Тиберія, у добу якого було розп’ято Христа.
Тібор – уособлення абсолютного зла, яке має людське лице і душу диявола.
А от Хведь, Малуша, Лісовик та його онучки постали з аналогії між нашими героями та класичними японськими персонажами, приправленими власною фантазією, бо що ж то за твір, де її немає!
5. Ілюстратор Макс Сухарев намалював персонажів саме такими, як ви їх уявляли?
Усі концепти персонажів були народжені у гарячих суперечках, бо кожен з нас мав свою думку про їхні риси та вдачу, але зараз я вже навіть не уявляю, що наші персонажі могли би виглядати якось по-іншому.
6. Повертаючись до Малуші, одразу спадає на думку кіцуне, японська дівчина-лисиця перевертень. Також є персонаж вовкулака. Як ви обирали міфологічні мотиви та легенди для книги?
Малуша – не зовсім кіцуне, бо народилась вона звичайною дівчинкою, а здобула можливість ставати лисицею тому, що у дитинстві разом з мамою-знахаркою оселилась у Вирії. Там вона навчилась усім премудростям лісової магії, але на відміну від слов’янської босорки, злої відьми, що перетворюється на тварин та шкодить людям, вона всіляко їм допомагає. Ну, а вовкулака – то здобуток майже усіх європейських культур і пройти поз нього було аж ніяк.
7. У вашій історії є два світи — світ людей та світ нечистої сили?
Так. Але є ще й третій світ – Вирій. Відомо, що у слов’янській міфології це місцина, куди летять на зиму птахи, бо там завжди тепло, але в сюжеті він постає, як особливе місце між світом мертвих та живих, куди простим людям не дістатися. Подорожувати по ньому дано лише обраним чаклунам та чаклункам та істотам з потойбіччя, що наділені магічними силами. Наші герої опиняються там завдяки тому, що на війні стикнулися і самим чортом і тепер він, переможений, вигадує плани помсти.
8. Мабуть довелося дослідити історичні події та постаті, щоб створити із цього водночас і захоплюючо-розважальне і достовірне тло для подій?
Звичайно, довелося чимало попрацювати з історичними фактами, але більша частина матеріалу неминуче залишилась “за кадром”, лише десь відсотків 20-30 з усіх фактів та цікавинок потрапило до рукопису. І це звичайна практика, коли треба зберегти динаміку та не перевантажити сюжет.
9. Скільки сторінок та розділів у “Там, де немає тіней”? Як ви вважаєте, який обсяг книги найзручніший і для читача, і для автора?
Книга має 228 сторінок, 19 розділів. Для мене комфортним для читання вважається 200-300 сторінок, але усе залежить від читачів: одні смакують стиль написання, ледь слідкуючи за сюжетом, а іншим треба тільки драйв та сюжет – тому, як завжди, істина десь посередині.
Теж саме можна сказати і про автора: усе повинно бути достатнім – і кількість, і якість написаного.
10. Що саме на вашу думку означає уникати шароварщини і чому вона така згубна для творів?
Шароварщина – це штамп, а штами та кліше нікому не личать. Тому, якщо автор хоче донести свої думки до людей, то йому необхідно уникати заяложеності, бо так усі гарні наміри можуть обернутися на фальш.
І ще один момент: українська культура століттями гнобилась східним сусідом, який робив усе для того, щоби будь-які вияви українства сприймалися, як щось надокучливе та недостойне. Тому зараз, якщо хочемо навернути людей до власної культури, маємо вигадувати нові непересічні методи.
11. Під час читання уривків в уяві одразу виникають непогані кадри фільму чи анімації. Це навмисне так планувалася, чи підсвідома навичка?
Коли я пишу текст, завжди маю чітке уявлення, де знаходяться герої, як вони себе почувають, як рухаються та говорять.
Таким чином, спочатку був написаний сценарій ВН, який по тому став сценарієм повнометражного фільму, а тоді вже сценарій перетворився на художню книгу “Там, де немає тіней”. До речі, придбати її можна у мережі книжкових магазинів “Книгарня Є” та на моєму сайті tsybulska.com
12. Як ви гадаєте, які риси манґа- та аніме-культури варто перейняти нашим творцям, щоб дійсно захоплювати та привертати увагу?
Насамперед це яскравість сюжетів, динамізм та сміливість публікувати те, що створено.