Дідусь почав розповідь і вогонь запалав з новою силою, поглинувши і дракона, і чудовиськ, а з ними і Богданові страхи. Кімната освітилася теплим сяйвом, що весело віддзеркалювалося у дідових очах. – Так вже краще. Знаєте, колись біля вогнища завжди розповідали казки…– Казки?! – перепитала Настя. – Та ну, навіщо? Ми краще за повербанком сходимо… – Заждіть ви…

…Була тепла літня неділя. У Медвині саме зібрався шумний та веселий люд, аби щось купили чи продати і вона нарешті, зголосившись на умовляння подруг, відважилася піти на ярмарок. Малуша одягнула вишиту сорочку, спідницю та корсетку, що дісталися їй від мами, вплела різнокольорові стрічки у коси, та стала такою самою, як і багато дівчат з містечка….

…Воріт у Вирія багато, а шляхів, що до них ведуть – ще більше… – Малуша посміхнулась. – Так завжди моя мама казала…
– Малуша, а хто твоя мама? Теж чаклунка? – запитав Назар. – Я хотів про це довідатися, ще тоді, коли…

По усім приписам військової науки навколо табору, де розташувалася на ночівлю яничарська орта* були виставлені вартові і, будячи ховрахів, раз-у-раз розносилися їхні гортанні перегукування. Фарух, тільки-но заступивши на варту, одразу почав нервувати, бо, як і будь-який з яничарів, добре знав, що таке нічна вилазка козаків. Ті зухвальці завжди нападають невеликими групами, по двоє чи троє…

Зі своїх схованок вояки швидко розрядили рушниці у бік ворогів, а тоді відступили за підмогою, бо з самого вершечку стіни на додачу до рушничних пострілів, почали сипатися гарматні ядра. На чужинців ніхто з них вже не звертав уваги…