Хотинська війна. Хід подій
У вересні 1621 року під Хотином відбулось одне з наймасштабніших воєнних зіткнень у Європі — Хотинська війна.
20 серпня почалися перші збройні сутички козаків з основними силами османів — 9 жовтня було укладено мир.
Задіяні військові сили:
- Гусари (польська кіннота) — 7850
- Рейтари (німецька кіннота) — 2110
- Козаки (панцерні і реєстрові) — 7200
- Піхота польська — 7700
- Піхота німецька — 6450
- Лісовчики (польські козаки) — 1200
- Козаки запорізькі — 40 000
- Козаки донські — 1500
Аксентій, учасник битви та Кам’янецький літописець, твердить, що битва була виграна завдяки мужності козаків, які були на стороні королевича, тому що вони кожний день робили вилазки проти ворога, якби не козаки, то хто його знає, щоб сталося з польським військом.
Турки знали, що козаки дуже сильні і тому кидали основні свої сили проти них, вони говорили, що коли справляться з козаками, то з польським військом справитися набагато буде легше. Не було такої ночі, щоб козаки не нападали на турецький табір і приходили звідти з великою здобиччю.
Внаслідок битви турецькі втрати становили близько 80 тис. чоловік. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди 8 жовтня 1621 року. За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв’язків.
Хотинська війна показала малу придатність кінноти у позиційних війнах. Загинули майже всі коні. Польська гусарія не мала впливу на хід бойових дій під Хотином. Вирішальну роль у битві мала піхота та артилерія.
Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Ця битва змусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. Розгром турецького війська під Хотином привів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади (повсталі яничари вбили у 1622 р. Османа II), а також посилення боротьби слов’янських та арабських народів проти турецького поневолення.
На честь Хотинської битви Папа Григорій XV та Папа Урбан VIII за мужність війська присвятили йому день пам’яті — 10 жовтня і католицька церква до кінця XIX ст. відправляла в цей день спеціальну службу.