Іван Підкова — славетне життя та підступна смерть

Іван Підкова народився на Брацлавщині або ж у Молдавії.

Рік його народження достеменно не відомий.
За деякими припущеннями майбутній гетьман народився близько 1533 року.

Хто саме були батьками Підкови тут також немає ясності.

Одні гадають, що батьками Підкови були прості українці з Брацлавщини, а після того, як татари спалили його село і забрали в полон батьків та наречену, Іван вступив до козацького загону.

Є інша версія, описана в народній думі: «Люлі немовляті Івоні» (за Богданом Залеським) говориться, що Іван Підкова був рідним братом молдавського господаря Івана Воде Лютого.

Немовлям Підкову викрали бусурмани, але він був врятований від татар і виховувався у козацькій родині.

За хоробрість і силу запорожці прозвали його Підковою. Він мав рідкісну фізичну силу, запросто розгинав підкови, міг зупинити віз, запряжений шістьма кіньми, ухопивши його за заднє колесо, бичачим рогом пробивав дубові ворота. Його охрестили Волошенином, тобто людиною з Волощини (Валахії), по-сучасному, румуном.

На Запоріжжі Іван Підкова з’явився близько 1550 року, привівши із собою цілий козацький полк набраний з Брацлавщини. Молодий ватажок брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки.

Пізніше водив козацькі флотилії самостійно і спалював татарські приморські поселення. Козацькі загони на чолі з Іваном Підковою завдали поразок татарам під Очаковом, Кафою, Козловим. Кілька разів Іван Підкова обирався на посаду кошового отамана Запорізької Січі.

На початку листопада 1577 року Іван Підкова, офіційно назвав себе братом Івана Води Лютого, і оголосив про свої законні права на престол Молдавії.

При підтримці козацького загону на чолі з кошовим отаманом Яковом Шахом, Підкова почав боротьбу проти ставленика Туреччини, молдовського господаря Петра Мірчича Кривого. Козацьке військо розгромило загони Петра Мірчича і 30 листопада 1577 року звільнило Яси — тодішню столицю Молдови.

Іван Підкова був проголошений молдовським господарем, а Яків Шах з козацьким загоном повернувся на Січ.

В 1578 році, за часів правління султана Мурада III війська Османської імперії увійшли до Молдови. Козаки під керівництвом Івана Підкови змушені були відступати до України.

У Немирові (за іншими даними — Кам’янці-Подільському) Іван Підкова був обманом схоплений польськими жовнірами за наказом брацлавського воєводи Януша Збаразького і відправлений до Варшави.

16 червня 1578 року, у Львові, за рішенням польського короля Стефана Баторія на вимогу турецького султана Мурада ІІІ було страчено Івана Підкову — одного із засновників першої Запорізької Січі, козацького гетьмана, володаря Молдавського князівства. Перед стратою, за переказами, в останньому слові гетьман сказав:

«Мене привели на смерть, хоч у своєму житті я не звершив нічого такого, за що заслужив би такий кінець. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв для добра і користі своєї Батьківщини, і було у мене єдине бажання — бути їй опорою і захистом…»

(Промова була записана Рейнолдом Гайдештайном Джерело:  Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa. — Lwów: 1844. — S. 203.)

Спочатку Івана Підкову поховали в Успенській церкві. Незабаром черкаські козаки викрали й перевезли його останки до Канева, де поховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою.

Цікавим є фактом, що Івану Підкові від 1982 року було встановлено два пам’ятники.

Перший — у Львові на майдані імені Івана Підкови. За легендою його встановили за одну ніч і без жодних дозволів.

Другий був відкритий у Черкасах у 1986 році у сквері ім. Богдана Хмельницького — бронзова скульптура Івана Підкови висотою два метри з булавою в руці встановлена на гранітному постаменті.

Пам’ять про великого козацького гетьмана і нині жива в людських серцях.

Ілюстрація до цього поста — портрет Івана Підкови пензля талановитої художниці Наталії Павлусенко.

Джерело тексту: публікація у fb спільноти «Історія Українського козацтва».