Лала
Можливо, котячою мовою її ім’я звучало по-іншому, але хазяйка маленького кошеняти цього не знала.
Натомість кошеня добре знало, що коли голосно кажуть: “Лала!”, це означає, що його хочуть попестити. Тоді мала кидала всі свої справи і бігла на голос.
В ті часи вона вміщалася у хазяйки на долоні. Чорна кішечка з білим писком і грудкою та білими лапками-«шкарпетками»…
Її рожевий ніс можна було бачити то в коморі серед інструментів, то в кошику для білизни. Але найчастіше вона заглядала на балкон, де припадали пилом будматеріали, що залишилися після ремонту, і непотрібні в господарстві речі.
Такі експедиції зазвичай закінчувалися у ванній кімнаті під теплим душем, але на воду з шампунем і фен Лала майже не ображалася. Вона знала що за це увечері з хазяйчиних ковдр і простирадел можна буде зробити собі зручну постіль і спати там до ранку. Ніхто не стане її проганяти з ліжка, може трошки, так, для порядку, побурчать, і то не завжди. Вранці вона вибралася з нагрітого місця, тикалася носом у щоку своїй людині і мурчала їй на вухо, що мовляв, настав час вставати і годувати улюблену кішку, день уже давно на дворі….
Пройшов рік.
Лала подорослішала, стала спостережливою і одного разу помітила, що її хазяйка стала кудись зникати вечорами, а потім приходити додому зі щасливою усмішкою…
Нову людину в їхній квартирі Лала навідріз відмовилася визнавати, адже він зайняв її місце на ліжку, її крісло перед телевізором і всю увагу її хазяйки! Лала прикидалася глухою, коли хлопець її кликав, не дозволяла йому гладити себе, і взагалі, намагалася його не помічати. А він і не наполягав.
Одного сонячного ранку Лала спробувала розбудити його так, як звикла робити це із хазяйкою, але замість сніданку отримала ляпас. Вона розсердилася не на жарт, побігла до передпокою і тут- таки зіпсувала його черевики.
Була нещадно покарана знову, за це роздерла подушки на його улюбленому дивані — і знову була жорстоко побита.
І тоді, зневажаючи себе за малодушність, її хазяйці довелося прийняти рішення…
…Сьогодні вночі Лалиній колишній хазяйці не спиться. Вона йде на кухню і вмикає світло. Дивиться на дощ за вікном, слухає, як стукають по підвіконню сумні краплі і згадує свою чорну кішку з білим писком і грудкою та білими лапками-«шкарпетками»…
…На сіновалі сільського подвір’я Лала облаштувала собі затишне гніздечко. Вона майже забула, як жила в місті, навчилася полювати на мишей і нові господарі її за це хвалять. А зовсім недавно в ней народилися перші кошенята і вона дбає, і любить їх. Зазвичай, вони разом сплять у теплому сіні, але сьогодні їй чомусь не до сну. Залишивши кошенят, вона сідає на краю сіновалу і дивиться в ніч. Сумні краплі дощу капають на ніс, але вона їх не помічає і думає про щось своє.
жовтень 2009
