Лала

Можливо, котячою мовою її ім’я звучало по-іншому, але хазяйка маленького кошеняти цього не знала.

Натомість кошеня добре знало, що коли голосно кажуть Лала, це означає, що його хочуть приголубити. Тоді мала кидала всі свої справи і бігла на голос.

В ті часи вона вміщалася у хазяйки на долоні. Чорна кішечка з білим писком та грудкою і білими лапками-«шкарпетками»…

Її рожевий ніс можна було бачити то в коморі серед інструментів, то в кошику для білизни. Але найчастіше вона заглядала на балкон, де припадали пилом будматеріали, що залишилися після ремонту і непотрібні в господарстві речі.

Такі експедиції зазвичай закінчувалися у ванній кімнаті під теплим душем, про на воду з шампунем і фен Лала майже не ображалася. Вона знала що за це увечері з господарських ковдр і простирадлом можна буде зробити собі зручну постіль і спати там до ранку. Ніхто не стане її проганяти з ліжка, може трошки, так, для порядку хазяйка побурчить, і то не завжди. Вранці добре вона вибралася з нагрітого місця, тикалася носом у щоку їй у щоку і мурчала на вухо, що мовляв, настав час вставати і годувати улюблену кішку, день уже давно на дворі….

Пройшов рік.

Лала подорослішала, стала спостережливою і одного разу помітила, що її хазяйка стала кудись зникати вечорами, а потім приходити додому зі щасливою усмішкою…

Нового господаря Лала навідріз відмовилася визнати, адже він зайняв її місце на ліжку, її крісло перед телевізором та всю увагу її господині. Лала прикидалася глухою, коли хлопець її кликав, не дозволяла йому гладити себе і взагалі, намагалася його не помічати. А він і не наполягав.

Одного сонячного ранку Лала спробувала розбудити його так, як звикла робити це із хазяйкою, але замість сніданку отримала ляпас. Вона розсердилася не на жарт, побігла до передпокою і тут же зіпсувала його черевики.

Була нещадно покарана знову, та натомість роздерла подушки на його улюбленому дивані — і знову жорстоко побита.

І тоді, зневажаючи себе на малодушність, її хазяйці довелося прийняти рішення…

…Сьогодні вночі Лалиній колішній хазяйці не спиться. Вона йде на кухню і вмикає світло. Дивиться на дощ за вікном, слухає, як стукають по підвіконню сумні краплі і згадує свою чорну кішку з білим писком та грудкою і білими лапками-«шкарпетками»…

…На сіновалі сільського подвір’я Лала облаштувала собі затишне гніздечко. Вона майже забула, як жива в місті, вад давно навчилася полювати мишей і нові господарі її за це хвалять. А зовсім недавно в ней народилися перші кошенята і вона дбає і любить їх. Зазвичай, вони разом сплять у теплому сіні, але сьогодні їй чомусь не до сну. Залишивши кошенят, вона сідає на краю сіновалу і дивиться в ніч. Краплі дощу капають на ніс, але вона їх не помічає і думає про щось своє.

жовтень 2009